Подолаємо туберкульоз разом!

Туберкульоз є небезпечним інфекційним захворюванням, що забирає життя людей у ​​всьому світі. З ним пов’язані значні економічні та соціальні наслідки. У той час, як загальні показники захворюваності на туберкульоз в усьому світі поступово знижуються, в деяких країнах вони продовжують рости. В Україні на цю недугу хворіє понад 250 000 осіб і найбільша тривога полягає у тому, що наша країна – одна зі світових країн-лідерів по туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, який не піддається лікуванню деякими найбільш ефективними протитуберкульозними препаратами.

Переглянути пам’ятку для населення

Епідемічна ситуація в області із захворюваності на туберкульоз залишається напруженою. У 2017 році зареєстровано 602 нових випадків туберкульозу, з них із бактеріовиділенням – 357. У 21 % хворих (126 осіб) діагностовано ко-інфекцію ТВ/ВІЛ, у 15% встановлено мультирезистентний туберкульоз. Частка випадків дитячого туберкульозу склала 2,5% (16 дітей). Понад 80% захворілих на туберкульоз – це соціально незахищені верстви населення. Всього на диспансерному обліку перебуває 946 хворих на активний туберкульоз. Померло від туберкульозу 88 осіб, з них 45 від поєднаної патології ТБ/ВІЛ.

Зараження туберкульозом людини в основному відбувається повітряно-крапельним (з частинками мокротиння, слини хворого при кашлі, чханні) та контактно-побутовим (при використанні заражених мікобактеріями туберкульозу предметів побуту) шляхами. Для інфікування людині досить вдихнути лише незначну кількість таких бактерій. Сприяють розвитку хвороби незбалансоване харчування та ослаблений імунітет. Перші ознаки розвитку туберкульозу у людини: прогресуюча та безпричинна втрата ваги, слабкість, апатія, підвищення температури тіла, кашель з виділенням мокроти.

Біля однієї чверті населення світу мають латентний туберкульоз, при якому люди інфіковані бактеріями туберкульозу, але (поки ще) не захворіли цією хворобою і не можуть її передавати. Ризик того, що люди, інфіковані туберкульозними бактеріями, протягом свого життя захворіють на туберкульоз, становить 5-15%. Однак люди з ослабленою імунною системою, наприклад з ВІЛ-інфекцією, недостатністю харчування, деякими хронічними захворюваннями та діабетом або люди, що палять, вживають наркотики більш схильні до захворювання. Коли у людини розвивається активна форма туберкульозу, хвороба тривалий час може мати прихований перебіг, в наслідок чого захворівший не звертається своєчасно за медичною допомогою та передає бактерії іншим людям (за рік людина, хвора на туберкульоз, може інфікувати до 10-15 інших людей, з якими контактує). У цей період мікобактерія туберкульозу, яка потрапила в організм людини, починає розмножуватися (в легенях або інших органах – нирках, хребті, мозку, лімфатичних вузлах, кишківнику, шкірі, статевих органах), а імунна система намагається зупинити або сповільнити цю агресію. Через деякий час людина починає відчувати нездужання – кашель, лихоманку, слабкість, рясне потовиділення вночі, безпричинну втрату ваги та ін.). Кровохаркання, задишка, біль в грудній клітці – більш пізні симптоми. Поява двох або більше ознак – привід звернутися до лікаря.

Туберкульоз можна лікувати і виліковувати. У разі активної, чутливої ​​до ліків форми хвороби, проводиться стандартний шестимісячний курс лікування чотирма протимікробними препаратами при забезпеченні пацієнта інформацією, наглядом та підтримкою з боку працівника охорони здоров’я. Без такого спостереження та підтримки можуть виникати складнощі в дотриманні медичних приписів щодо лікування і хвороба може поширюватися далі. Переважну більшість випадків туберкульозу можна виліковувати за умови належного забезпечення та відповідального прийому ліків. За оцінками ВООЗ, з 2000 по 2016 роки завдяки вчасній діагностиці та лікуванню туберкульозу, було врятовано 53 мільйони людських життів. Показники лікування туберкульозу найнижчі в тих країнах, де присутній мультирезистентний туберкульоз. Виліковується від цієї форми хвороби лише 39% хворих.

При захворюванні на туберкульоз, людина повинна приймати ліки за суворою схемою, призначеною лікарем. Якщо зменшувати дозу, пропускати прийом або переривати лікування відчувши полегшення, мікобактерії адаптуються до антибіотиків та перестають на них реагувати. Такі фатальні помилки призводять, трохи пізніше, до повернення хвороби у ще більш важкій формі – туберкульозу з множинною лікарською стійкістю, який не піддається стандартному шестимісячному лікуванню протитуберкульозними препаратами першої лінії, на її лікування потрібно використовувати більш токсичні та дорогі препарати, а саме лікування може йти до двох або більше років.

Для боротьби з лікарсько-стійким туберкульозом необхідно:

  • доводити до кінця лікування первинних пацієнтів з туберкульозом;
  • забезпечувати належний інфекційний контроль в лікувальних установах;
  • забезпечувати належне використання рекомендованих препаратів другої лінії.

Успішність боротьби з епідемією, зниження захворюваності та смертності від туберкульозу залежить від особистої позиції окремої людини. Кожен повинен розпочинати з себе, зі свого способу життя, щорічно проходити флюорографічне обстеження, намагатися вживати корисну та збалансовану їжу, займатися фізичною культурою та спортом, відмовитися від шкідливих звичок, дотримуватися правил особистої гігієни тощо. І найважливіше: при перших же ознаках захворювання негайно звертатися за допомогою до медиків, щоб не допустити подальшого поширення небезпечної недуги та своєчасно розпочати лікування.