Аварія на Чорнобильській АЕС вплинула на здоров’я людей по-різному і в різний час та надалі впливатиме не на одне десятиліття.
Зафіксовано понад три мільйони постраждалих внаслідок катастрофи, але з роками кількість зменшилася через підвищення смертності. Наразі відомо про понад 1,8 мільйони людей, які зазнали впливу аварії на ЧАЕС. Найпоширеніші захворювання — це серцево-судинної системи та онкологія.
У постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС впродовж попередніх років розвивалися три так звані «ранні раки», які прогресують від 2-5 до 30 років після опромінення, — рак щитоподібної залози, лейкемія, рак молочної залози.
Відповідно до закону медицини, усі захворювання після дії радіації мають свою черговість. Якщо людина отримала велику дозу, в неї може розвинутися гостра променева хвороба. Якщо менша доза — то порушення імунітету, кровотворення. Це перші 3-5 років після опромінювання. Потім настає час онкологічних захворювань, серед яких лейкемія. Вона розвивається від двох до сорока років після опромінення.
Лейкемія почала з’являтися в перші роки після опромінення переважно у ліквідаторів. Наразі кількість захворювань, пов’язаних із дією радіації знижується. Рак молочної залози розвивається переважно у жінок-ліквідаторок.
Хто постраждав від радіаційної аварії, розвиваються інші онкологічні захворювання, їхня частота збільшується, і це може тривати ще приблизно 40 років. Станом на 2023 рік у людей продовжують виявляти нові онкологічні захворювання.
Протягом пост Чорнобильського періоду в Україні було створено і упорядковано систему медичного забезпечення населення, яке постраждало внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вона полягала у наданні стаціонарної медичної допомоги; проведенні щорічних медичних оглядів (диспансеризації); створенні та функціонуванні ДРУ; роботі міжвідомчих експертних комісій щодо встановлення причинного зв’язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на ЧАЕС; дооснащення медичних закладів сучасним діагностичним та лікувальним медичним обладнанням; забезпеченні ліками та витратними матеріалами медичного призначення; лікуванні важкохворих; соціально-психологічній реабілітації; впровадженні наукових розробок у медичну практику.
Особливої уваги потребує збереження державної підтримки мережі спеціалізованих медичних установ з радіаційного захисту (диспансери радіаційного захисту населення та відновлення медико-санітарних частин об’єктів ядерно-енергетичного комплексу):
- головна установа – ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини Національної академії медичних наук України» (ДУ «ННЦРМ НАМН України»);
- для дитячого населення щодо вроджених вад — ДУ «ННЦРМ НАМН України»,
- інших захворювань — відповідні провідні лікувально-профілактичні заклади МОЗ та НАМН України.
Підтримання діяльності цієї системи на належному рівні сприяло обмеженню зростання інвалідності і смертності, підтриманню працездатності у осіб з частковою її втратою, забезпеченню соціально-психологічній реабілітації.